Д.Ап.8:39-40 "Дух Господній підхопив Пилипа...опинився в Азоті..."
Сьогодні є проблема в вірі,
Яка приводить до чудес,
Є й християни - маловіри,
Не вірять, що Христос воскрес;
Під сумнів підпадають чуда,
Що на Землі Христос творив,
Не раз вже чув: "Іді отсюда!"
Коли про них я говорив;
Но серед нас Господь сьогодні
Творить знамена й чудеса,
Лиш нищі духом та голодні
Приймають в серце небеса;
А я не можу промовчати
Про те що бачив, чув, та знав,
А вам, звичайно, вибирати,
Яку я правду розказав;
***
В часи не так уже й далекі
Брат Фень Давид селом ходив,
По старості і для безпеки
Завжди кийочка він носив.
Його за ревність в Бозі знали
Не тільки в нашому селі,
Ще й як пророка поважали,
Усі дорослі і малі;
В неділю в зібрання ходили
В село сусіднє - Башлики,
Десь п'ять кілометрів від сили,
А трішки менше - навпрямки.
І кожний раз Давид був першим,
Із тих, хто в церкву поспішав,
Завжди радів, що шлях завершив,
Й ніхто його не обігнав.
Багато років так минуло,
Він свій закон не нарушав,
Но щастя раптом відвернуло:
Вдень натомився і...проспав.
Схватився і давай молитись:
(А сонце злегка припіка)
"Не дай же, Боже, запізнитись,
На ломлення у Башликах!"
На горизонті, в чиcтім полі,
Він бачить: йде одна душа,
Прискорив кроки мимоволі,
Але, пісок лиш заважа...
Ніяк завчасу не поспіти,
Хіба що хто-де підвезе,
Ген - мотоцикл, давай радіти,
Та жінку ззаді хтось везе.
Заплакав гірко серед поля:
"До чого, Боже, я скотився,
Нещасна, та зрадлива доля,
Бо я на зібрання спізнився!"
Протер від сліз старенькі очі,
Аж, зирк: Молитви дім стоїть,
Під'їхав мотоцикл, буркоче,
Давид їх обігнав на мить...
Мотоцикліст так здивувався,
Що в горлі голос затремтів:
"Давид!? А з ким я в полі зустрічався?
Так ти ж під'їхати хотів!"
"Хотів, та бачиш, не під'їхав,
А як я тут? не зрозумів,
Закрив я очі...о, потіха!
Коли ступив і їх відкрив:
Стою два кроки від будинку,
Ніде, нічого не відчув,
Та сила Божа за хвилинку
Зробила так, щоб я тут був!"
***
Живуть в селі Давида діти,
Та внуки, правнуки, рідня,
Заїдьте, й будуть вам радіти,
Посеред ночі й серед дня.
Комментарий автора: Цю історію я чув від самого Давида...
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 8712 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Ибо каким судом судите, [таким] будете судимы - Николай Николаевич С приходом интернета в жизнь людей, все как бы изменилось. Пришла обманная жизнь (виртуальная) не настоящая. Пришла виртуальная дружба и тоже не настоящая. Писать и говорить о дружбе и любви в интернете легко. Ты часто не видишь лиц тех, кто это пишет. И вообще можно ли виртуально дружить или любить? Конечно нет. Общаться можно, но любить и дружить, здесь нужен близкий контакт.
Любая школа есть школа. Даже из тюремной школы люди выносят правильные мысли. Друзей много не бывает, тем более настоящих. Тех, кто может положить свою жизнь за тебя. А если нет, то это просто общение. Так его и принимай и не больше того.